gerb
Menu

"Ласкава" Врятувала Від Раку


Місце Постійного Чуда: Ласкава Подарувала Вісьмом Сім’ям Первістків

Храм св. Івана Хрестителя часто називають Церквою, де Здійснюються Мрії, а також Місцем Постійного Чуда, адже серед вірян, які наповнюють цю маленьку дерев’яну капличку щораз більше людей, які у своєму житті відчули силу Чудотворної Ікони, що вибрала цю святиню своїм домом.
Ікона була названа Ласкавою завдяки дару материнства-батьківства, яким вона з 17 століття обдаровує тих, хто перед нею молиться до Ісуса та Його Матері Марії. Останнім часом відновилися Молитви за дар материнства-батьківства. І Ласкава вислухала своїх дітей. Зараз вісім сімей вже очікують народження своїх первістків.
Ось чергове свідчення здійсненої мрії:
Найсвятіша Ласкава Мати, дозволь подякувати Тобі за отримані ласки. Це вже не перше свідчення написане мною, раніше розповідала про чудесне отримання нової роботи для мого чоловіка та хочу додати подяку за моє успішне переведеня на постіне місце праці за молитвою до Святого Хосемарії Ескріва та Ласкавої Матінки Божої. Зараз хочу розповісти як два роки після одруження не могла завагітніти. Пройшли багатьох лікарів, здавали безліч дороговартісних аналізів та причини ніхто не міг визначити. Я завжди ходжу до Церкви, щонеділі відвідую Святу Літургію та за останній рік почала глибше шукати Бога, з довірою молитись до Ісуса, відповідальніше ставитися до Сповіді і Причастя. Ми відвідували святі місця такі як Гошів, Крилос, Погоня, церква Святої Анни у м. Борислав ( де відкрила для себе св.Анну, св. Домініка Савіо, св. Бенедикта, св. Юду Тадея, св. Марту до яких тепер молюсь постійно), були на відкритті відпустового місця Матінки Божої Ласкавої Станіславської, на грудень подали документи на поїздку до Меджугор’є (кожного вечора молюсь вервичку Миру). В літку мала можливість відмовити дев’ятничку до Богородиці що розв’язує вузли перед Чудотворною Іконою Матінки Божої Ласкавої Станіславської. Восени багато роботи у мене і у чоловіка, тому планували зайнятися нашою проблемою коли взимку з’явиться вільний час.
. У подруги ( яка і показала мені Чудотворну Ікону Матінки Божої Ласкавої Станіславської) склалась складна сімейна ситуація і вона, взявши додому Чудотворну Ікону, попросила молитись за її проблему. Ми вирішили розпочати Помпейску дев’ятничку, молячись перед образом з надією і вірою на щасливе вирішення, всі дуже хотіли і знали що все буде якнайкраще, (для себе зауважила, що молитись разом дуже легко). Уже у першій половині дев’ятнички я дізналась що вагітна. Моїй радості не було меж, дев’ятничку молюсь ще з більшою вірою і безмежною вдячністю. На даний час маємо вагітність у два місяці. Дуже хочу написати свідчення про щасливе народження дитинки та чекаю на радісне свідчення своєї подруги, бо вірю що Матінка Божа Ласкава та Ісус візьмуть нас під свою опіку і все буде добре.
29.12.2016р П. Ірина Л.


Зцілення Дітей: Віталіна

«На початку травня 2014 року при високій температурі тіла, у Віталіни був приступ судом. Судомило все тіло. Випадок трапився увечері – дитина дуже плакала і це її дуже лякало. Нас оформили в лікарню з діагнозом піелонефрит. Саме запалення нирки дало дуже високу температуру, через що і виник приступ.
Але найгірше почалося після повернення додому з лікарні. У дитини з’явився страх. Коли ми починали готуватися до сну її трусило і вона не могла із собою нічого зробити. Окрім того, вона боялася сама перебувати у кімнаті, хоча до цього часу вже залишалася сама в квартирі.
Дитина боялася сама лягати в своє ліжко, а коли засинала біля мами, то декілька разів на ніч прокидалася із криком. Зранку нічого не пам’ятала.
За рекомендацією лікарів ми давали дитині заспокійливі чаї та ліки, але це не допомагало.
Пізніше випадково в Інтернеті прочитали, що в Храмі Св.Йоана Хрестителя є ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської. А ще згадали, як одного разу знайома розказувала про цю ікону.
Тоді і вирішили віддати дитину під опіку Матері Божої. Всією сім’єю кожного дня приходили до храму: молилися перед іконою та просили про оздоровлення дитини, сповідалися і приймали Святе Причастя.
І вже після перших відвідин церкви дитина стала спокійнішою.
Дуже дякуємо о. Володимиру, який навчив правильно сповідатися, а також вчив своїми проповідями як правильно іти по життю, щоб отримати Божу ласку.
Пізніше ми пройшли обряд соборування.
З того часу минуло вже більше, ніж півроку. Дитина спокійна і про свої страхи вже навіть не згадує: спокійно засинає, спить і залишається сама. Разом з нею і усі ми стали спокійними. Здається, що ми навіть відразу не усвідомили, коли наша дитина оздоровилася.
Дякуємо о. Володимиру за його духовний провід. А в першу чергу дякуємо Матері Божій Ласкавій Станиславівській за одержану ласку оздоровлення Віталіни.
Наша сім’я постійно відчуває опіку та захист Божої Матері».


Спроби Самогубства: Орися

Я звичайна людна.Таких,як я,мільйони.І з такими проблемами,як у мене були,стикаються також багато.Люди,які ніколи не відчували цьго,скажуть Вам,щось на зразок:-«не бери дурниці в голову;живи дальше;забудь,подумаєш – щось сталось чи не получилось».Тільки насправді визізти з цього дуже важко,а особливо,якщо тебе не розуміють чи поділитись нема з ким.
Умене було все:робота, друзі, сім’я, дім. І всім я була цілкм задоволена – життя,можна сказати,склалось.Тільки в один момент все почало рушитись.Поступово почала втрачати все. Відновити не получалось.Почати щось нове – також ні.Всюди куди не стану,чи в яку сторону не захочу зробити новий крок – все валиться. Життя зупинилось.Втратила све. Тривало так пів року.В кінцевому результаті – відчай,страх,розчарування в житті,депресії. З людьми спілкуватись перестала,з дому не виходила.В голові прокручувались тільки одні думки :»...не хочу жити,а для чого,а краще померти, а скільки можна мучитись,я і так нідочого не придатна,нікому не потрібна,я майбутьнього не бачу».
Але в самий важкий і ,думаю,послідній момент,коли уже не було ні кого,нічого,ні де,в житті появився Бог.Звичайно Він особисто не прийшов і не постукав в двері,ні.Він прийшов через священника.Спочатку було туманно,але це було останнє,що могло мене витягнути.Я ходила до Церкви місяць.Саме цей період припав на проект зцілення – щоденні молитви,віра,праця над собою.Спочатку міняла себе,погляди на життя,на людей,шукати причини в собі.Знайшла спокій,рівновагу – це як відчула основу під ногами.Потім вселилась віра.Віра в те,що Бог мене не залишить одну,що Він допоможе,покаже шлях.Кожного дня молилась,слухала проповіді,настановленя,аналізувала,старалась виконати завдання. Помаленько почала спілкуватись з людьми,знайшла нових знайомих,почала шукати роботу. Я не говорю,що це було легко.Ні,було важко.І не все зразу поучалось.І думки в голові перекручувались по декілька разів на день.Але день за днем це давало свій результат, втихомирення для душі,віру в те,що все буде добре –нехай не сьогодні,не завтра,можливо через тиждень,а може через два,але все буде добре.
Місяць закінчився.У мене нове життя,нова я,нові друзі,нова робота.Відновила спілкування з батьками.І я не можу сказати,що воно гірше чим було,ні,навіть,можна сказати в певних моментах краще.Звичайно це тільки початок,основа.Працювати над собою ще потрібно багато,строїти багато чого.Але я хочу цього,я вірю,що в мене все получиться,я ж в цьому світі більше не одна.
Мою ситуацію називали переломним моментом життя.Це коли вратити потрібно все,щоб почати зовсім нове.Я це пройшла.
В кожного в житті свої свої ситуації.Вони всі різні ,як і ми.Але є оде те місце де кожного із нас одинаково приймуть,вислухають,звідки нас не виженуть,а допоможуть,дадуть надію.Це Церква.Це Бог.


Зцілення Серця: Микола

Зцілення серця: Микола


Рак Молочної Залози: Світлана

Я на цьому світі чи на тому?
У Світлани Долішньої від раку помер тато, згодом — мама. Ледь не смертельний діагноз поставили і цій жінці. Перед операцією вона прийшла до церковці Йоана Хрестителя на Микитинецькій вул. в івано-Франківську. Храм був зачинений. Це не збентежило її (пізніше поясню, чому). Cтала на молитву під дверима, дуже зраділа, що у шпаринку вдалося побачити частинку чудотворного образу Матері Божої Ласкавої Станиславівської, який зберігається у цій церкві, помолилася і з легким серцем пішла до лікарні. Так легко, каже жінка, їй ще не було ніколи.
І дощ змиває... всі гріхи
Читачі, мабуть, уже зрозуміли, про що йтиме мова далі. Але ж це доконаний факт, і чимало людей спілкується з цією привітною тендітною жінкою, навіть не здогадуючись, який біль і радість їй довелося пережити. Тяжко сказати, чи відбулося б наше спілкування, якби не її велика віра і те, що пощастило жити поряд з уже згаданою церквою...Через два роки після смерті мами Світлана виявила у себе аналогічні симптоми. Лікарі, до яких звернулася, навіть не сумнівалися в потребі негайної операції. інакше метастази злоякісної пухлини проникнуть у тіло і далі — тяжка смерть в муках. Що може її очікувати, Світлана знала. До операції залишилося три дні. Ще був час відвідати Службу Божу, по закінченні якої настоятель церкви отець Володимир Вінтонів підійшов до неї, до речі, постійної парафіянки, і звично запитав: «Ну що, Світлано, як справи?» Од відповіді аж на лиці змінився: «Чому ж раніше цього не сказала?..» Жінка тільки розвела руками. «Сьогодні я буду в тебе!» — сказав священик.
— Отець молився наді мною п’ять годин. Це було дуже довго і дуже тяжко, — розповідаючи, Світлана ледь втримується від плачу. — Але як добре стало потім!..
Щоправда, перед самою операцією вона ще раз, як уже згадували, прийшла до церкви. і молилася тільки... Спробуйте вгадати, про що... Логіка підказує, — звісно, про зцілення. З’ясувалося, ні. Жінка перед тим, як лягти під ніж, просила Матінку Божу про прощення всіх її гріхів.
...Коли отямилася від наркозу, в операційній нікого не було. Одна вона лежала на столі і найперше, що подумала, було: «Я вже на цьому світі чи на тому?». Але в міру повернення до тями відчула, що за вікнами бушує гроза, гримить грім, лупають блискавки. Пізніше її діти розповіли, що гроза почалася саме тоді, коли вона опинилася на операційному столі. На зовсім ясному небі раптом з’явилася темна хмара — і як полилося! Цей дощ, каже моя співрозмовниця, ніби змив оте усе зло, гріхи, які ще були в ній.
Під Небесною охороною
Після операції вона не взяла жодного знеболювального уколу. інші дивувалися: невже її нічого не болить? Але ж справді не боліло. Більше того, вже через день зуміла переконати лікарів відпустити її додому. Окрім усього іншого, їй морально тяжко було тут перебувати. Адже два роки перед тим у сусідній палаті лежала її мама. Хірург дуже цього не хотів робити. У пацієнтки ще сочилася кров зі швів, і взагалі, як можна було відпускати людину, якій тільки вчора зробили доволі складну операцію?! «Зі мною все буде добре, ось побачите», — запевняла пані Світлана. — Я під охороною».
Не знаю, чи пояснювала лікареві, яку саме охорону мала на увазі, але мені одразу стало зрозуміло, що йдеться про Матір Божу Ласкаву Станіславівську, образ якої зберігається в церкві Йоана Хрестителя на Микитинецькій вул. (Про історію повернення ікони до івано-Франківська ми писали в матеріалі «Зцілює лише Бог» («Галичина» за 11 квітня 2013 р.) і саме котра, переконана співрозмовниця, прийшла на допомогу, коли з нею сталася біда. Річ у тім, що ми не сказали найголовнішого. Адже після операції з’ясувалося, що пухлина доброякісна. інакше кажучи, життю її не загрожувала. Хоча, звісно, і не допомагалаѕ Не можемо оминути й такого моменту: оперували пані Світлану у вівторок, а в неділю вона вже була на Літургії.
Цікаво, що коли церкву на Микитинецькій вул. лише починали будувати, пані Світлана і її сім’я противилися цьому. Зауважимо, що це глибоко віруюча родина. Моя співрозмовниця, наприклад, ще молодою дівчиною почала відвідувати Служби Божі. Але, каже вона, ходили до катедрального собору або до церкви на «Майзлях». Це ж місце вважали не для такої споруди — берег річки, люди відпочивають, галасують і таке інше. Та коли будівництво храму розпочалося, ті ж люди, переважно старшого віку, серед них — і Світланина мама, як могли допомагали. Тепер багато хто просто не мислить себе без цього місця.

«Вона сама
до нас прийшла...»
— Я недавно повернулася з прощі до Підгірців, — розповідає пані Світлана. — Було дуже гарно, добре, але такої благодаті, як у нашій церкві, більше ніде не відчувала. Подумала: навіщо люди кудись їздять, щось шукають? Адже Матінка Божа ось тут, під боком. Вона сама прийшла до нас. (Щоби не займати газетну площу, знову відсилаємо читачів до вже згаданого матеріалу «Зцілює лише Бог». — І. Н.)
Тим часом жінка продовжує: «Мати Божа — одна», — каже і робить руками жест, ніби намагається в маленькій формулі продемонструвати всесвіт. Це повторює кілька разів, і я нарешті розумію, про що йдеться. Стільки є зображень Богоматері і всюди вони різні, але сила Її любові всюди однакова. Щоправда, наразі якось не зовсім здорова ситуація виникла саме з образом Матері Божої Ласкавої Станіславівської. Після того, як її привіз із Польщі до івано-Франківська отець Володимир Вінтонів і помістив у церкві Йоана Хрестителя на Микитинецькій вул., з’явилося ще дві вже в інших місцях. До речі, ті ікони абсолютно не подібні до оригіналу. Якщо, наприклад, узяти зображення Гошівської Богоматері, то всі копії однакові і, скажімо, церкви у Долині не привласнюють собі цей образ. і таке враження, що нині за ікону Матері Божої Ласкавої Станіславівської розпочалася якась боротьба. Це, зрештою, не дивно. Наприклад, у газеті «Репортер» за 18 квітня цього року в матеріалі «Станіславів у книжках. Польський погляд» розділ, присвячений цій іконі, має назву «Найбільший скарб Станіславова». В ньому згадується, зокрема, що в коронації образа, який відбувся у 1937 році, взяли участь 80 тисяч осіб. Він зберігався тоді у вірменському костьолі, який належав вірмено-католицькій конфесії (нині це церква УАПЦ), але, як пише автор матеріалу іван Бондарев, об’єднав усіх християн Станіславова. Хотілося б, щоб так було і нині.
Власне, чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станіславівської, яка нині зберігається в церкві Йоана Хрестителя на Микитинецькій вул., так само об’єднує християн. Адже сюди приходять не тільки жителі нашого обласного центру, а й Львова, Хмельницького, Чернівців, Стрия, Жидачева, Галича, Богородчан, Калуша, Мукачева.
Напівлегендарне місце
— У цій невеличкій церкві почуваєшся як удома, — каже пані Світлана. — Та ні, навіть краще. Не раз буває, що вдома ледь ноги пересуваю, тиск піднявся чи якась інша бідаѕ Але йду до церкви, бо треба щось там зробити. Скажімо, прибрати чи щось інше. З останніх сил доходжу туди і яка разюча зміна настає. Повна енергії, ніби нізвідки сили з’являються...
До речі, схоже відчував і автор цих рядків, який також час від часу відвідує цю церкву. Зауважу, що навіть місце тут якесь містичне. Чув напівлегендарну історію про чудесне врятування жінки, яка тонула в Бистриці. Це було в 1763 році. Тоді освячували новий вірмено-католицький храм, збудований на місці старої церкви, котра вже не вміщувала всіх охочих поклонитися образу Матері Божої Ласкавої Станіславівської. На ці урочистості й поспішала жінка і, щоб скоротити шлях, вирішила перейти річку вбрід. Чи послизнулася і впала у воду, чи потрапила в яму, але вона почала тонути. і тоді в якомусь відчаї вигукнула: «Мати Ласкава! Врятуй мене!»... Отямилася вже на березі. Яким чином потрапила туди, пояснити не могла. Очевидно, йдеться про таке явище, котре в науці називається телепортацією.
Та розповімо про цікаві факти нинішніх часів. Цей приклад почув від калушанки, котра приїжджає сюди на молитви за зціленням. Одного разу священик був змушений відлучитися, але жінка про це не знала й опинилася перед зачиненою церквою. Посиділа на лавочці, поговорила з дяком, який нагодився, і відчула, що в неї ніби влилася якась частка оздоровлення. Тут саме місце зцілює, підсумувала жінка свою розповідь.
А ось зовсім свіжа історія, яку розповіла вже пані Світлана. Це сталося 7 липня, на свято Йоана Хрестителя — патрона церкви. Звісно, була святкова Служба Божа, а коли вийшли на подвір’я провести обряд освячення води, всі зауважили, що небо затягли густі чорні хмари. «Ну зараз вимокнемо до нитки», — подумала жінка. Але диво! Хмари обступили все навколо, лило як з відра, а над церквою ніби якийсь просвіт утворився.
Тиша — мова Господа
— Мабуть, логічно, що місце, яке обрала для себе Матір Божа Ласкава Станіславівська, має бути незвичним. Тому особливо тоді, коли приїжджають здалека нові люди, початок богослужіння може трохи затриматись. Адже тут навіть тиша цілюща. Кожен присутній у ці хвилини перед відправою може почути, як до його серця промовляє Господь, як розмовляє Ласкава. Адже тиша — це мова Бога, — каже настоятель храму отець Володимир Вінтонів.
Власне, без нього навряд чи сталося б чимало з тих подій, про які пишемо. Адже завдяки його зусиллям і значною мірою коштом тут, на Микитинецькій вул., постала церква. Саме він сподобився ласки розшукати чудотворний образ Матері Божої Ласкавої Станіславівської в храмі Святих апостолів Павла і Петра у Гданську, де поляки точно зберегли те відпустове місце, яке колись було в нашому місті. А ще отець отримав благословення нині правлячого митрополита Володимира Війтишина на молитви зцілення. Щоправда, сам священик не хоче уваги до себе. «Зцілює лише Бог. А я так, прилаштувався», — любить повторювати він. Та, як то кажуть, слів із пісні, точніше з розповіді пані Світлани, не викинеш. А вона розповідає, як у часі, коли помирала її мама, отець Володимир щоп’ятниці приходив молитися над жінкою. Наскільки легше ставало їй після цих відвідин, передусім помічали діти. «Мамо, бабця стає ніби сильнішою», — казали вони пані Світлані. Зазначимо, що в останній тиждень хвора навіть не потребувала знеболювальних препаратів. Перед смертю отець Володимир здійснив обряд єлеопомазання і так з єлеєм на чолі бабуся тихенько відійшла.
— Отець мені все повторював: «Молися, Світлано, молися», — продовжує розповідь жінка.
Я пізніше запитав отця, чи він якимось чином відчував, яка біда очікує на жінку?
— Бог сам вкладає в уста священикові слова, котрі потрібні для людини, — просто відказав він.
і жінка молилася. Почувши діагноз, по суті, готувалася до смерті. Як сама зізналася, найбільше муляла думка навіть не про дітей. Вони вже дорослі, зуміють собі дати раду в житті. Переймалася, як без неї буде чоловікові, як він це переживе. Алеж моя співрозмовниця радісно сміється і тут же розповідає ще один цікавий факт, котрий уже стосується її дочки...
Дівчина закінчила юридичний факультет Прикарпатського національного університету. Юристів, як відомо, у нас хоч греблю гати і знайти роботу без відповідних зв’язків, яких родина не мала, практично неможливо. Три з половиною роки дівчина не могла працевлаштуватися. Вона, до речі, також постійно відвідувала церкву й одного разу почула, що там перед образом Матері Божої Ласкавої Станіславівської відбуватимуться спеціальні молитви для тих, хто шукає роботу.
Вже через два дні після їх відвідин дочці запропонували місце працевлаштування, хоча й не за фахом, але однаково це було дуже добре, каже пані Світлана. Дівчині, котра не мала стажу, відповідного досвіду роботи, чого постійно вимагають роботодавці, підкреслює жінка. Але річ у тім, що дочка і далі продовжувала відвідувати молебні. Ми на цьому навмисне зупиняємося. Адже чимало людей, котрі шукають у церкві допомоги, отримавши своє, забувають туди дорогу. Дочка пані Світлани, вже почавши оформлятися на роботу, й далі була на молитвах. Мабуть, тепер уже тільки дякувала Матері Божій за це. і цю віру було винагороджено вдвоє. Бо ще через два дні надійшла чергова пропозиція, про яку можна було тільки мріяти в цій ситуації. Дівчині запропонували посаду в нотаріаті.
З Творцем ти можеш ВСЕ!
— Коли розповідаю це все, то дехто навіть не вірить. Одна жінка, почувши це, сказала, що вважала себе абсолютно віруючою. А тепер думає, що тільки на 99 відсотків, бо з нею нічого подібного до цього не траплялося. Та ж ці чуда були зі мною і ось я, — моя співрозмовниця знову щиро сміється, але потім на мить ніби заніміла, коли запитав, кому ж чи чому завдячує такій допомозі. «Звісно, Матінці Божій!» — відповіла.
— Те, що сталося з пані Світланою, наочний приклад того, що з Творцем ти можеш ВСЕ! — каже отець Володимир. — Передусім треба говорити про її глибоку віру. З такими людьми в процесі зцілення священик може сконцентруватись безпосередньо на уділенні Святих Тайн і молитві. Однак в душпастирській праці таких меншість. Зцілитися, одужати бажають усі. Нині практично немає людини, яка була б повністю здоровою. і задля цього навіть невіруючі готові піти до церкви. Тільки постійно повторюю: тілесне зцілення неможливе без душевного. Йдеться про те, що людина повинна поміняти своє життя, віддатися повністю на Божу волю. Насамперед це добра сповідь, яка є гарантом майбутнього зцілення. Але навіть і після неї, тим більше отримавши бажане, людина може повернутися до попередніх цінностей. Адже не так просто відмовитися від того, що колись становило, можливо, й квінтесенцію їхнього існування. Переважно на початку доводиться починати з євангелізації, тобто першого в житті людини вістування про спасительний подвиг ісуса Христа. Розповісти це у форматі одної зустрічі неможливо. Оскільки я маю непоганий досвід катехита, тобто вчителя релігії в школі, то розробив душпастирський проект, який містить не тільки Службу Божу і молитви зцілення, а й відповідно структурований ланцюжок лекцій, які, як з’ясувалось, стали набагато цікавішими, універсальнішими, ніж я сподівався.
Молитовний проект «З Творцем ти можеш ВСЕ!» від його започаткування в лютому цього року показав свою надзвичайну динамічність і багатогранність. Приміром, окрім тілесних зцілень, це дозволило вісім осіб врятувати від суїциду, багато людей отримало вирішення сімейних криз, одинокі знаходять собі пару, зареєстровано випадки зцілення від алкоголізму. На багатьох зійшло щедре благословення Боже в отриманні або поліпшенні умов роботи. Це все завдяки Ласкавій!
Потрапити на такий проект доволі просто — вистачить прийти у будній день о 18 год. на Службу Божу до маленької церквиці над річкою, що на Микитинецькій вул.
До місця, де навіть тиша зцілює…